Іноді дорослим дітям хочеться налагодити стосунки з батьками, навіть якщо раніше вони мали конфлікти і непорозуміння. У цій статті дізнаємося, чому для цього важливо прийняти недоліки батьків, відмовитися від очікувань та завершити сепарацію.
З чого почати, якщо ви хочете налагодити стосунки з батьками
Універсальних стратегій та чарівних порад немає. Кожна ситуація є індивідуальною. Якщо ви вирішили налагодити стосунки, відштовхуйтеся від вашого власного досвіду та історії стосунків із батьками.
Спочатку потрібно зрозуміти, а що ви вже робили і що з цього вийшло. Оцініть свою попередню стратегію спілкування:
- Як ця стратегія поведінки спрацювала, яких результатів вона привела?
- Що ви робили та що говорили батькам?
- Як вони реагували?
З цього аналізу ви можете розробити нову стратегію. Як мінімум, ви точно можете спробувати робити щось по-іншому.
Але спершу переконайтеся, що ви справді готові до того, щоб налагоджувати стосунки з батьками. Поставте собі запитання: «Навіщо я хочу це зробити?» Не зупиняйтеся на простих відповідях із серії «Це ж батьки…», «В Андрія які хороші стосунки з татом…», «Чому б ні…». Найкраще сісти та скласти список із 5–10 відповідей на запитання «навіщо», щоб кожен наступний пункт випливав із попереднього. Це допоможе зрозуміти, чого ви очікуєте від комунікації. Можливо, за бажанням помиритися і стати ближче все ще ховається неусвідомлене очікування, що тепер батько побачить, зрозуміє, дасть чи визнає.
Налагоджувати стосунки варто, якщо ви готові прийняти всі недосконалості, які є у ваших батьків, і прийняти від них те, що вони зараз можуть вам дати. Можливо, ваша мама так само бурчатиме. Але тепер ви зможете прийняти це і побачити за цим її турботу та занепокоєння про вас, і, можливо, від цього вам стане трохи тепліше.
Що таке сепарація і чому вона важлива
Сепарація – це фізичне та емоційне відділення людини від своїх батьків. У цьому процесі завершуються дитячі стосунки, їх змінює нова комунікація «дорослий – дорослий». Відбувається набуття автономії, коли людина бере на себе відповідальність за власне життя.
Добре пройдений процес сепарації характеризується тим, що людина може мати свою думку, подібну до думки батьків або відмінну від неї, і при цьому чинити так, як вважає за потрібне. При цьому фізичне відділення, коли людина з'їхала від батьків і стала жити самостійно, не є ознакою сепарації. Дуже часто переїзд нічого не змінює. Доросла дитина може залишатися такою ж залежною від думки батьків, їх рішень. Важливим аспектом сепарації є те, що людина самостійно приймає рішення, ґрунтуючись на своїй думці.
Важливо не плутати сепарацію із емоційним розривом. Емоційний розрив відбувається, коли зв'язок із батьками просто обривається. Тобто людина намагається відокремитися від сім'ї шляхом фізичного та психологічного дистанціювання. Але при цьому стосунки «дитина — батько» залишаються незавершеними, внутрішнє емоційне життя дорослої дитини продовжує бути наповненою ними. Показником такого розриву є емоційна реакція на батьків. Наприклад, коли людина вже виросла, спілкування з батьками в неї немає, але вона продовжує звинувачувати їх у своїх невдачах, образливо згадувати, що вони були несправедливі, злитися на якусь ситуацію з минулого.
Коли ви бажаєте налагодити стосунки з батьками, сепарація відіграє ключову роль. Конфлікти та складнощі у стосунках «доросла дитина — батько» залишаються, якщо людина «застряє» на позиції дитини і продовжує вимагати, сподіватися, що батько зрозуміє, прийде на допомогу, дозволить щось. При непройденій сепарації людина очікує від батька певної поведінки, яка його не поранить, і гостро реагує, якщо батько робить щось інакше.
Важливе завдання при сепарації – побачити своїх батьків такими, якими вони є. Вони не монстри і не супергерої, не божество, що стоїть на п'єдесталі. Це звичайні люди зі своїми сильними та слабкими сторонами. Коли сепарацію завершено, немає надії на те, що батьків можна змінити. Людина бачить своїх батьків такими, якими вони є, і на підставі цього вирішує, продовжувати спілкування чи ні.
Приклади ситуацій
Ситуація №1: у сім'ї не було певного конфлікту, але з віком дитина та батьки віддалилися, стали менше спілкуватися. Що дитина може зробити, якщо хоче зблизитися з батьками?
Порада психолога
У такому сценарії зближення, якщо воно потрібне та є бажаним обома сторонами, часто відбувається само собою. Каталізатором можуть стати якісь події, що об'єднують, наприклад народження онуків.
Якщо подібних подій не відбувається, можна спробувати скоротити дистанцію зі свого боку. Наприклад, приїхати до батьків і випити разом чаю або сказати, що вам здається, що ви віддалилися, і вам хотілося б стати ближче. Можна запросити маму та тата сходити кудись або разом прогулятися парком. А в ситуації, коли у вас трапилося щось сумне чи радісне, спробуйте подзвонити їм та поділитися своїми переживаннями.
Завжди є сенс проаналізувати, чому все ж таки віддалення трапилося. Можливо, ви виявите, що це нормальний перебіг життя. Ми не можемо бути так само близькі з батьками у 30 років, як були у ранньому дитинстві. Коли ми дорослішаємо, наші зв'язки з батьками слабшають для того, щоб ми могли перенаправити свою енергію на зближення з іншими людьми, вибрати партнера і налагодити цю близькість з ним.
Ситуація №2: трапився конфлікт. Колись дитина образилася на батьків або ж вони на неї, тому що вона вступила не в той університет, переїхала, вибрала «невідповідного» партнера. Загалом, ухвалив самостійне рішення, яке батьки не схвалили. Можливо, вони все ще сперечаються через це або зовсім не спілкуються. Як вчинити дорослій дитині, щоб налагодити стосунки з батьками?
Порада психолога
Потрібно визнати, що батько має право мати думку, відмінну від вашої. А також прийняти, що батько може бути не згоден з вами, може відчувати різні емоції з приводу ваших рішень. На те ви і дорослий, щоб не ображатись на це, не шукати схвалення батьків щодо ваших власних рішень.
Якщо у вас досі відбуваються суперечки з приводу правильності ваших рішень і ви намагаєтеся переконати батьків, що все зробили правильно, значить, вам дуже важко змиритися, що вони вами незадоволені або що вони відчувають якісь «нехороші» емоції через вас . Потрібно постаратися відпустити це почуття. Зробіть глибокий вдих і довгий видих, візьміть паузу. Поставте собі запитання: «Навіщо я наполягаю на своїй правоті, чому хочу переконати їх? Я сам впевнений, що вчинив правильно?» Можете навіть перепросити їх і сказати, що вам шкода, що ваше рішення так сильно вплинуло на них або стало джерелом розбрату, що ви не хотіли цього. Ми не знаємо, яка реакція піде за цим. Але щонайменше ваші батьки будуть здивовані, а далі буде видно. У будь-якому випадку цією дією ви вже зрушили вагонетку зі звичних рейок.
Ситуація №3: дитина в процесі дорослішання стала менше спілкувалася з батьками. Наприклад, її мама та тато були в розлученні. Тепер вона виросла і хоче налагодити контакт із кимось із них. Як їй вчинити?
Порада психолога
Варто проаналізувати, чого ви чекаєте від цього контакту, на що сподіваєтесь. Важливо розуміти і бути готовим до того, що батьки виявляться не такими, якими ви їх уявляли. Вони можуть поводитися не так, як ви очікуєте. Але якщо вам цікаво і ви готові спробувати налагодити комунікацію, просто повідомте їм про бажання поспілкуватися і подивіться яка буде реакція.
Як вибудовувати комунікацію та до чого готуватися, якщо ви вирішили налагодити стосунки з батьками
Знову ж таки, тут немає універсальних порад. Найголовніше – спробуйте робити щось інакше та реагувати по-іншому. Наприклад, якщо ви знаєте, що зазвичай сильно заводитеся або бурхливо реагуєте на якусь фразу, заздалегідь подумайте, як ще ви могли б відповісти на неї.
Якщо зазвичай ви постійно сперечаєтеся, то спробуйте цього разу почути своїх батьків. Скажіть їм: «Мені здається, я почув тебе, ти говорив те й те».
Якщо ви часто на щось ображаєтеся або вимагаєте, щоб батьки щось визнали, спробуйте цього разу вибачитися у них. Швидше за все, у кожного знайдеться історія, за яку можна вибачитися.
На жаль, потрібно бути готовим і до розчарування, намагаючись налагодити стосунки з батьками. Найскладніше – зрозуміти, що ви нічого не винні своїм батькам, але й ваші батьки, коли ви вже дорослі, теж вам нічого не винні. Ви можете запропонувати їм відновити стосунки, помиритися, зблизитись, але далі м'яч буде на їх боці. Вони можуть захотіти прийняти його, а можуть відмовитися. У стосунках завжди дві сторони. Якщо тільки один бік хоче зближення, а інший ні, ви нічого не можете з цим зробити. І хоча це може бути боляче, ви доросла людина і здатні впоратися із цим розчаруванням.