Порушення харчової поведінки (ПХП) – це не медичний діагноз, але часто використовується в психології харчової поведінки для позначення станів, проміжних між здоровою харчовою поведінкою та РХП (розладом харчової поведінки).
Що ж можна зарахувати до порушень харчової поведінки?
- Обмежувальні порушення
- Постійні думки про їжу, вагу та схуднення.
- Часті зважування та залежність настрою від цифри на терезах.
- Почуття жиру – далі докладніше про нього розповімо.
- Тривога навколо їжі, почуття провини за з'їдене.
- Постійний моніторинг оточуючих з метою порівняти їх із собою за вагою.
- Бажання знижувати вагу тоді, коли вона в межах норми чи навіть занизька.
- Нав'язливі дієти, зриви, переїдання. Крайні форми таких порушень – нервова анорексія, нервова булімія та нервова орторексія.
Емоціогенні (емоційні) порушення
- Регулярна їжа з метою заглушити емоції: втому, смуток, агресія, нудьгу, самотність, тривогу та ін.
- Часті перекушування та набіги на холодильник без почуття голоду – компульсивний тип харчування, коли їжа постійно супроводжує людину в різних життєвих ситуаціях.
Крайні форми - синдром нічної їжі та нападоподібні переїдання.
Екстернальні порушення (або порушення зовні орієнтованого типу)
- Хаотичне, безсистемне харчування.
- Переїдання у ситуаціях достатку (застілля, дні народження, шведський стіл або коли їжа просто перебуває перед очима).
Такий вид переїдання не пов'язаний безпосередньо з якимось конкретним РХП, а швидше виростає з невміння людини фокусуватися на собі та своїх відчуттях. Саме тому екстернальний тип харчування характерний, наприклад, для людей із СПАУ (Синдром порушення активності та уваги). Проте такі порушення часто «прилипають» до порушень іншого типу. Наприклад, якщо людина постійно обмежує себе у харчуванні, то їй буде складніше вчасно зупинитися на дні народження у друга.
Порушення загального характеру
- Неадекватне сприйняття тіла: коли бачиш у дзеркалі лише погане, не сприймаючи картину загалом.
- Постійна динаміка ваги (стрибки 2–3 кілограми не враховуються).
- Втрата почуття голоду та ситості.
Як бачите, тут рамки сильно розширюються. Якщо ви за своє життя зустрічали одного-двох людей з анорексією або булімією , то людей з порушеннями харчування хоч греблю гати.
Найнеприємніше: найчастіше люди з ПХП не лише не отримують адекватної допомоги – вони навіть не підозрюють, що з ними щось не так.
Дієтична культура настільки промила нам мізки, що безліч людей вважають абсолютно нормальним постійно обмежувати себе в харчуванні, мати при цьому нездорову пристрасть до заборони, зриватися і знову повертатися до дієти. Вони навіть не замислюються над тим, що це патологія, з якою важливо попрацювати.